Дивний спокій

На початку грудня Президент Байден поговорив із Президентом Путіним, головним чином, стосовно ситуації навколо України. Цій розмові передували консультації Байдена із лідерами Франції, Німеччини, Великої Британії та Італії. Як сказав потім сам Байден, він попередив Путіна про наслідки можливого прямого вторгнення в Україну.

Після розмови, Байден у той же день обговорив результати перемовин із тими ж лідерами Франції, Німеччини, Великої Британії та Італії. Через два дні Байден розповів про діалог з Путіним і Президенту Зеленському. Зеленський вислухав його, звернувся до народу, і, здається, заспокоївся. У всякому разі, публічної активності у цьому напрямку не спостерігається.

Так, дійсно влада завжди має "випромінювати" спокій, але заспокоювати вона повинна народ, а не самих себе. При цьому вона не має казати людям, що нічого поганого не трапиться. Вона має казати, що якщо трапиться щось погане, то влада має план, сили і засоби, щоб врятувати людей та нейтралізувати наслідки будь-якого лиха. Впевнений, якби в Японії з‘явилась влада, яка казала би: "Заспокойтесь! Землетрусу ніколи не буде!", то така влада дуже швидко полишила би свої кабінети.

 

У цьому тексті не можна оминути вимоги, що були висунуті Росією до США та НАТО у запропонованих "договорі" та "угоді". Зрозуміло, що Путін та Байден домовились, що Росія сформулює те, що вона хоче. Тоді на наступних перемовинах буде, що обговорювати. Але те, що написали у російському МЗС означає одне з двох: або це було написано, щоб ніяких перемовин не було взагалі, або російське керівництво живе у якомусь вигаданому світі, де:

1. Друга світова війна закінчилась позавчора.

2. У тій війні гітлерівську Німеччину перемогла Російська федерація. Не антигітлерівська коаліція, навіть не Радянський Союз у складі 16 республік, а саме сучасна Росія. До речі, Японію теж перемогла Росія. Мабуть тим, що віроломно порушила договір про ненапад та близько двох тижнів успішно воювала з Японією, головним чином, у північному Китаї.

3. Ялтинська та Потсдамська конференції були вчора, де учасники антигітлерівської коаліції (цікаво, звідки вона взялась, якщо все зробила Росія?) розділили сфери впливу у зруйнованій війною Європі.

 

Якщо ж вони живуть у реальному світі, то ці "вимоги", очевидно, не є предметом для будь-яких перемовин ані з США, ані з НАТО. Якісь частини з цього переліку могли б бути предметом для перемовин (безуспішних) з Україною. Наприклад, гарантуйте, що ви у найближчі 10-15 років не вступите до НАТО, а інакше ми будемо вас бомбити. У цьому, принаймні, була б якась логіка. Але вимагати від НАТО фактичної капітуляції у східній Європі - це з якого такого дива? Крім того, Європа зараз не лежить у руїнах, і може сама впоратись із своїми проблемами. Тому з точки зору здорового глузду було очевидно, що ці вимоги є абсолютно неприйнятними, тобто їх писали або для того, щоб щось написати, або для того, щоб їх відхилили. Тому ситуація стосовно України повертається до того ж самого стану: російські війська біля кордону, але керівництво Росії попереджено про наслідки вторгнення.

 

Можна, звичайно, розглядати Путіна як божевільного із "ядерною валізкою", який може в будь-який момент знищити більшість розвинених форм життя, принаймні, у Північній півкулі. З цим ми нічого зробити не можемо, тоді можна заспокоїтись та не дуже про це турбуватись.

 

До речі, мені не відомо, наскільки ефективна (та чи існує взагалі) російська система захисту від виконання наказів про запуск ядерних ракет, що надходять від божевільного керівника. В художній літературі та у багатьох кінофільмах описані можливі варіанти такої системи у США, а от про Росію ми не знаємо майже нічого.

 

А можна вважати, що Путін, вислухавши перспективи, що намалював йому Байден, буде поводити себе більш цивілізовано, ніж зараз. Тому нам теж можна заспокоїтись та не дуже хвилюватись стосовно його найближчих дій.

 

Але путінська Росія - це не бінарна система, де є лише два стани. Існує безліч проміжних варіантів між цілковитим миром та "взаємним гарантованим знищенням". І саме до протидії цим варіантам ми маємо готуватись. Тому, якщо Путін ще не досягнув свої мети, що була в нього, коли він почав стягувати війська до наших кордонів, він буде продовжувати шлях до цієї мети, але так, щоб не зіткнутися з наслідками, про які казав Байден.

Для цього подивимось на світ очами Путіна (знаю, це неприємно, але треба). Треба зробити так, щоб реалізувати свою мету (наприклад, окупувати ще якусь частину України), але при цьому не потрапити під чергові санкції країн Заходу. Тобто треба зробити так, щоб більшість країн або підтримали дії Путіна, або зберегли нейтралітет, або, у найгіршому випадку, були б "глибоко стурбовані" (deeply concerned). Для цього, очевидно, не підійдуть історії про "розіп‘ятих хлопчиків", "підступних бандерівців", "українські концтабори", та інша маячня, яку розповідають по путінському телебаченню. Для цього потрібне щось справжнє.

Як він може це зробити? Як російська армія може увійти до сусідньої країни, та не потрапити при цьому під санкції? На жаль, варіантів є декілька. Вона може або рятувати когось, або захищати територію Росії (причому у міжнародно визнаних кордонах). Розглянемо перший варіант. Він є очевидним та досить передбачуваним.

 

Звернемо увагу на стан української енергетики. Останнім часом про це багато сказано та написано. Тому лише перелічу деякі факти.

Газ на європейському спотовому ринку коштує більше 1000 дол. за тис. кубометрів. У наших газових сховищах є мінімально-достатній обсяг газу, але близько 20% цього обсягу належить приватним структурам, які будуть його використовувати коли і як захочуть. Тобто в умовах не дуже холодної зими та при наявності транзиту російського газу через територію України цих обсягів має вистачити.

Запаси вугілля у декілька разів менші, ніж мінімально необхідні. Росія заблокувала транзит вугілля із Казахстану, тому купити його можна або в Польщі, або за океаном. Щось у цьому напрямку робиться. але деякі енергоблоки на ТЕС починають переводити на ... газ! Вони точно впевнені, що газу вистачить у цих умовах?

Це питання не є риторичним. На нього кілька днів тому відповів Прем‘єр міністр Шмигаль. І запевнив спочатку Верховну раду, а потім присутніх на нараді в президентському офісі у тому, що і газу, і вугілля вистачить. Прем‘єр сказав - маємо вірити. Маємо вірити в те, що він знає, де взяти вугілля; як його розвантажити при температурі мінус 10 градусів і нижче; знає, як за умови низьких температур та малого тиску (малих обсягів газу, що залишився) швидко підняти зі сховищ достатньо велику кількість газу (скажімо, більше 70-80 млн кубометрів на добу); та він точно впевнений в тому, що як мінімум 14 з 15 атомних енергоблоків пропрацюють всю зиму без ремонтів та будь-яких нештатних ситуацій, а якщо щось трапиться, можна буде докупити електроенергію в Білорусі. Тобто, можна заспокоїтись і відпочивати (святкувати).

 

Але тут ми маємо згадати про Путіна. Уявімо собі, що настали (або, скоріше, за прогнозом мають настати) тривалі холоди. Вся українська енергетика ледь тримається на "чесному слові" прем‘єра Шмигаля. І тут раптом, у наслідок дій чергових "шанувальників солсберецьких шпилів" трапляються кілька аварій на магістральних газопроводах. Путін каже: "Ось, бачите, я ж казав, що українська ГТС ненадійна!", і припиняє транзит газу в Європу через територію України. Східним регіонам суттєво не вистачає газу. Але ж грітись можна і електричною енергією! Можна, коли вона є. В цей саме час білоруський диктатор припиняє постачання електроенергії в Україну. Енергетика країни тепер тримається на 14 реакторах. Для того, щоб не почались аварійні вимкнення атомних реакторів, ми вимушені зупинити всю промисловість, хоча все одно починаються тимчасові відключення житлових будинків. Атомні електростанції добре охороняються. Але, на жаль, є кілька способів, якими (за допомогою тих саме "солсберецьких") можна залишити країну без електроенергії на тиждень - два. А ось це вже буде катастрофа. Без газу та електроенергії (а, в наслідок цього, також без води та централізованого опалення) при температурі менше мінус 10 градусів жителі багатоповерхових будинків починають замерзати на смерть. Це неможливо приховати. Тоді російська армія "під прапором Путіна" приходить, щоб врятувати "російськомовних жителів сходу України" від неминучої смерті. 

На жаль, не складається враження, що керівництво нашої країни готується до протидії можливій катастрофі.

Д.М.