Українська хустка (вірші)

 Вірші до Дня української хустки


7 грудня – День української хустки. Цього дня всі, хто шанує давній оберіг, долучаються до всеукраїнського флешмобу та презентують сімейну реліквію, яка передається з покоління в покоління. 


Приєднуйтесь!

Дякую за репост і вподобайку!


Хустка, хустина, хустиця – загальна назва для жіночого головного убору (Полісся), хустка, хустинча (Бойківщина).

Назви полотняних хусток – старовицька хустка (Полісся), обрус, убрус, плай (західні області України). Назви купованих вовняних – тернова, шалянова (західні області України), хустя, шмата (Лемківщина), турпан (Поділля).

Хустка багрова – хустка червоного кольору;

Хустка барбарова – вовняна хустка, до основи якої при тканні додавали срібні нитки (Закарпаття);

Хустка дзябканиста (або квітова) – хустка вовняна з квітковим малюнком;

Хустка єдвабна – хустка шовкова;

Хустка заснована – виготовлена із грубого домотканого полотна, оздоблена червоними полосами. 




«Тернова хустка», слова й музику до якої створила Ганна Чубач


                       Хустка тернова, мамина мова –

                      Все із любові, все із любові.

                      Хустку, хустину, жовту і синю,

                      Носить сьогодні вся Україна 





Мамина хустина : поема


Я хустку пригорну до губ –

Цей витвір здавна серцю люб.                          

Притисну ніжно до грудей,

Сховаю від лихих людей. 

Прихилю хустку до щоки,

Відколосилися роки,

Неначе жниво золоте,

Та не забуду я про те,

Як хустка мамина, як хустка мамина

 Квітками непомеркними цвіте. 



Вірш «Українська хустка» Надія Красоткіна

Українська хустка

А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була.
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла.
Бо голови від спеки закривала,
А взимку гріла і несла тепло.
Та від хурделиць ревно захищала,
Щоб затишно у холоди було.
Тож за турботу їх усі любили:
І прикрашали, як могли, усі.
Хустки яскраві діточки носили,
А вже темніші — вдови, бабусі…
Та всі любили хустинки з квітками,
Щоб маками і ружами цвіли…
Тому хустки були завжди з жінками,
Як навіть в путь останню їх вели…
Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.

Джерела:

Шевченко, Є. І. Словник  народної  термінології : [є інформація про термін хустка] / Є. І. Шевченко // Українська  народна  тканина  /  Є. І. Шевченко.  –  Київ : Артанія, 1999. –

С. 251–253.

Чубач, Г. Хустка тернова : автобіографічне / Г. Чубач // Хустка тернова : поезії / Г. Чубач. – Київ, 2009. – С. 66–67. 

Зарицький, П. Мамина хустина : поема / П. Зарицький // Мамина хустина / П. Зарицький. – Вінниця, 2017. –  С. 141–153.     


Пісня про українську хустку:

Немає коментарів:

Дописати коментар