Точка опори: Мій ресурс

Сьогодні думаю про комунікацію.

Чесно? Мене дратує її відсутність.
Дратує, коли зі студентами дистанційно складно вибудувати будь-який контакт.
Дратує, коли змінюються правила — і про це не повідомляють учасників процесу.
Дратує, коли енергія йде не на сенси, а на форми службових записок.

І я ловлю себе на думці: найбільше виснажує не робота.
Виснажує хаос у пріоритетах.

Але…
Попри все, поруч є люди, які просто добре роблять свою справу.
Без зайвого шуму.
Без демонстративності.
Які розуміють, що важливо, а що другорядне.

І коли бачиш таких — стає спокійніше.
З’являється відчуття, що в країни є шанс.
Бо тримається вона саме на них.

Можливо, сьогодні мій ресурс — не в ідеальній системі.
А в людях.

👉 Чи можемо ми бути ресурсом одне для одного?

Точка опори: що допомагає вам відновлювати ресурс після складного дня?

 

Іноді педагог — це не тільки про уроки, плани й інструменти.

Останнім часом я все більше думаю про інше:
про внутрішній стан, переживання, маленькі радості, ідеї, плани — і про те, як ми відновлюємося, коли ресурс просідає.

Я зрозуміла важливу річ:
піклування про ментальне здоров’я — це теж частина професійності.
Бо ми не можемо підтримувати учнів, якщо не підтримуємо себе.

Тому хочу спробувати новий формат тут — невелику рубрику особистих освітніх рефлексій.
Без пафосу 🙂
Про те, що думаю, що проживаю, що допомагає перезавантажитись, які методи працюють.

Це скоріше спосіб проговорювати для себе — але, можливо, комусь це теж буде відгукуватися.

Сьогодні моє питання до вас:
👉 Що допомагає вам відновлювати ресурс після складного дня?

Буду рада почути 💛