Сучасні освітні технології (штучний інтелект, імерсивні технології, STEM-освіта, змішане навчання), корисні матеріали, практичні онлайн-інструменти, фізика. Дізнались про щось нове? Одразу реалізуймо в роботі!
Сцинтиля́тори — речовини (тверді, рідкі, газоподібні), на яких виникають короткочасні світлові спалахи внаслідок дії на них йонізуючих частинок і променів (гамма-квантів, електронів, альфа-частинок інше).
Люмінесцентні матеріали при попаданні частинки, що надходить, поглинають її енергію і сцинтилюють (тобто повторно випромінюють поглинуту енергію у вигляді світла).
Перший пристрій, який використовував сцинтилятор, був побудований в 1903 році сер Вільям Крукс і використовували a ZnS екран.Сцинтиляції, вироблені екраном, були видимі неозброєним оком, якщо їх розглядати мікроскоп у затемненій кімнаті; пристрій було відоме як спінтаріскоп. Ця техніка призвела до ряду важливих відкриттів (дослід Резерфорда).
Сцинтилятори (детектори в аеропортах на наявність "брудної" бомби). Сцинтилятори також можуть бути використані для детекторів частинок , розвідки нових енергоресурсів, рентгенівської безпеки, ядерних камер, комп’ютерної томографії та розвідки газу. Інші види застосування сцинтиляторів включають комп’ютерні сканери та гамма -камери в медичній діагностиці, а також екрани в комп’ютерних моніторах та телевізорах.
Медицина. Сапфірові суглоби
Після спільної роботи фахівців Інституту патології хребта й суглобів та
Інституту монокристалів, з’явилися перші частини тазостегнового суглоба,
створені зі штучного сапфіра. Серед переваг сапфіра потрібно відмітити
те, що це абсолютно інертний монокристал, який при досить складній і
тривалій обробці здатний прийняти наближену до ідеалу сферичну форму.
П'єзоефект
Особливо
дивовижні електричні властивості кварцу. Якщо стискати або
розтягувати кристал кварцу, на його гранях виникають електричні заряди.
Це - п'єзоелектричний ефект в кристалах. У наші дні в якості
п'єзоелектриков використовують не тільки кварц, але і багато інших, в
основному штучно синтезовані речовини. П'єзоелектричні кристали широко
застосовуються для відтворення, запису і передачі звуку, у системах
"Розумний будинок". Існують і п'єзоелектричні методи вимірювання тиску
крові в кровоносних судинах
людини і тиску соків в стеблах і стовбурах рослин.
Рідкі кристали
Рідкі кристали (РК) - це фазовий стан, в яке переходять деякі речовини при
певних умовах (температура, тиск, концентрація в розчині). Рідкі
кристали мають одночасно властивостями як рідин (плинність), так і
кристалів (анізотропія). За структурою ЖК являють собою в'язкі
рідини, що складаються з молекул витягнутої або дископодібної форми,
певним чином упорядкованих. Найбільш
характерним властивістю РК є їх здатність змінювати орієнтацію молекул
під впливом електричних полів, що відкриває широкі можливості для
застосування їх в промисловості. За типом РК зазвичай поділяють на дві
великі групи: нематики і смектики.
Одне з важливих напрямків
використання рідких кристалів - термографія.
Підбираючи склад рідкокристалічного речовини, створюють індикатори для
різних діапазонів температури і для різних конструкцій. Наприклад, рідкі
кристали в вигляді плівки наносять на транзистори, інтегральні схеми і
друковані плати електронних схем. Несправні елементи мають іншу
температуру від дих деталей, що працюють у правильному режимі, тож
відразу несправні деталі помітні по яскравим колірним плям.
Також цю технологію можна використовувати для діагностики у медицині:
рідкокристалічний індикатор на шкірі
хворого швидко діагностує приховане запалення і навіть пухлину. На
основі рідких кристалів створені вимірники тиску, детектори
ультразвуку. Але найбільш багатообіцяльна область застосування
рідкокристалічних речовин - інформаційна техніка: від перших
індикаторів, знайомих всім по електронному годиннику, до кольорових
телевізорів з рідкокристалічним екраном розміром з поштову листівку.
Презентація кафедри фізики кристалів фізичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна
Біровузо, М.Д .; Cortecchia, D .; Дроздовський, З .; Brylew, K .; Лахманський, З .; Бруно, А .; Soci, C. (2016). "Рентгенівська сцинтиляція в галогенідних кристалах перовскіту". Наукові звіти. 6 (1): 37254. Чень, Кішуй (2018). "Суцільнонеорганічні сцинтилятори нанокристалів перовскіту". Природа. 561: 88–93.
Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с.
Доповідач: академік НАН України, д.техн.н., зав.каф. фізики кристалів ХНУ, професор Б.В.Гриньов.
Фізичний факультетський семінар (№40), присвячений річниці відкриття Харківського університету.
Руслан Вовк, Юрій Бойко, Борис Гриньов
Сцинтилятори — речовини (тверді, рідкі, газоподібні), на яких виникають короткочасні світлові спалахи внаслідок дії на них йонізуючих частинок і променів (гамма-квантів, електронів, альфа-частинок...).
Ученими Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України виконано ряд масштабних розробок у галузі сцинтиляційної техніки. Зокрема, розроблено унікальні технології та обладнання для автоматизованого вирощування великогабаритних лужно-галоїдних кристалів і виготовлення на їхній основі шляхом високотемпературного пресування сцинтиляційних детекторів для медичних томографічних гамма-камер, технології отримання довгомірних (до 7 м) пластмасових сцинтиляторів з розвинутою поверхнею, створено нові сцинтиляційні матеріали на основі оксидних монокристалів для детектування високоенергетичних часток.
Роботи інституту широко відомі за межами країни, він є учасником ряду найбільших міжнародних проектів з фізики високих енергій останнього десятиріччя.
Детектори, розроблені Інститутом сцинтиляційних матеріалів НАН України на основі сцинтиляційних кристалів, застосовуються у вітчизняних інспекційних сканерах. Використовуючи ці кристали, німецька фірма Smith-Heimann розробила нову модель рентгенівського сканера, що дозволяє відтворювати томографічне зображення об'єкта і в автоматичному режимі виявляти вибухівку.
Сцинтиляційні матеріали слугують невід’ємною частиною великого адронного колайдера (ВАК).
Нещодавно зацікавлення оксідними кристалам сполук (вольфрамати, молібдати) зросло у зв’язку з потенційною
можливістю їхнього використання в кріогенних експериментах, пов’язаних з
реєстрацією рідкісних подій. Це стосується вивчення взаємодії
частинок з темною речовиною, безнейтринного подвійного бета-розпаду та радіоактивного розпаду дуже довгоживучих ядер. Реєстрація таких
рідкісних подій є актуальною проблемою сучасної фізики елементарних частинок.
Очікується, що ідентифікація цих подій надасть доказ існування нових
фундаментальних частинок, а також розширить наше розуміння того, як
побудований Всесвіт. Надзвичайно важливим у таких експериментах є те, що
завдяки використанню сцинтиляційних кристалів є можливість ідентифікувати
вид взаємодії частинки і відкинути випадкові події, спричинені радіаційним
фоном. Це досягається за рахунок одночасної реєстрації фононів і
сцинтиляцій, які виникають в матеріалі при зіткненні з частинками або з квантами
високих енергій.
Випускники фізичного факультету, зокрема кафедри фізики кристалів продовжують наукові дослідження і отримують міжнарожні гранти, мають запрошення до провідних лабораторій світу, отримують державні премії.
Губенко Катерина
Павло Максимчук
За цими здобутками і перемогами стоїть впевнена, енергійна, багатогранна людина Борис Вікторович Гриньов.
1978 закінчив Харківський державний університет за спеціальністю фізика твердого тіла. Створив наукову школу з вивчення фундаментальних властивостей сцинтиляційних матеріалів, пошуку нових сцинтиляторів, розробки приладів та пристроїв на їхній основі. І результати говорять гучніше, ніж буль-які слова.
Дякуємо за рух вперед, нові ідеї, проєкти і оптимістичний погляд у майбутнє!
Доповідач: академік НАН України, д.техн.н., зав.каф. фізики кристалів ХНУ, професор Б.В.Гриньов.
Середа 26.01.2022 о 14:00 в ауд. ім. К. Д. Синельникова ( 7 пов. Головного корпусу ХНУ, фізична сторона) відбудеться фізичний факультетський семінар (№40), присвячений річниці відкриття Харківського Університету.
Тісна співпраця із організацією "Освітня траєкторія" м. Дніпро. За результатами співпраці проведено 3 освітніх вебінара, що присвячено імерсивним технологіям в освітньому процесі.
Участь у Міжнародному заході "Climate Action Progect". За підсумками цього проєкту наш STEM-AR клуб увійшов у 250 найкращих учасників з усього світу (всього брали участь 146 країн і Україна була представлена 13 закладами освіти).
Організація і проведення наукових зустрічей у режимі онлайн із викладачами та випускниками кафедри фізики кристалів.
Створення і подання на сертифікацію дистанційного курсу "Сучасні освітні технології" для магістрів 2 го року навчання, викладачів і усіх, хто зацікавлений у нових методах, формах, інструментах освітнього процесу.
Кафедра фізики кристалів фізичний факультет ХНУ імені В.Н. Каразіна 2021 р.
Вітаю шановні подруги і друзі, колеги і колежанки, студенти і студентки!
Завжди ми підсумовуємо, що було зроблено за певний проміжок часу. Як правило усі ці звіти не потрапляють до суспільства. Тож тоді актуальне питання, як правильно обрати майбутню професію, як правильно обрати місце для навчання, якщо все, усі здобутки роботи кафедри невідомі пересічному громадянину і школяру або школярці.
Поговоримо, що було зроблено за 2021 рік на кафедрі фізики кристалів, які маленькі перемоги мають у власних портфоліо студенти, викладачі, випускники кафедри фізики кристалів.
Пишіть свої питання!
Ми відкриті до спілкування!
Презентація роботи STEM-AR клубу "Наука навколо нас"
(кафедра фізики кристалів фізичний факультет ХНУ імені В.Н. Каразіна)
XV Міжнародна наукова
конференція «Фізичні явища в твердих тілах»
Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна
Фізичний факультет
Шановні колеги!
ЗапрошуємоВас та Вашихспівробітниківвзятиучастьу роботіХV Міжнародної
науковоїконференції«Фізичніявищавтвердихтілах»,якавідбудеться 12-14квітня 2022 рокуна фізичному факультеті Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна.
Основні наукові напрямки
конференції:
1.Теорія твердого тіла. Математичне моделювання фізичних процесів у
твердих тілах.
2.Фізика тонких плівок, нанооб’єктів та наноструктурованих
матеріалів.
4.Електричні, магнітні та теплові властивості твердих тіл.
5.Структурний стан і
фазовий склад твердих тіл та методи аналізу матеріалів.
6.Вплив
дефектів структури на фізичні процеси в твердих тілах.
7.Фізика міцності та
пластичності.
8.Оптичні властивості твердих тіл.
9.Радіаційна фізика твердого
тіла та радіаційне матеріалознавство.
10.Методологія викладання
навчальних дисциплін, в яких розглядаються фізичні властивості твердих тіл.
Просимо
Вас до 10 лютого 2022 року подати в Оргкомітет конференції тези доповіді обсягом
водну повну сторінку,написаніукраїнською абоанглійськоюмовами.
Вимогидооформленнятекстутез.
Тези доповіді повинні бути набрані в редакторі MSWord версії 2003
та вище, шрифт Arial, розмір 12
pt, інтервал одинарний. Тези доповідей не повинні
містити рисунків та формул. Назва файлу тез повинна бути така: номер наукового
напрямку конференції та прізвище, наприклад 2ivanov.doc. Тези доповіді
необхідно надсилати шляхом заповнення форми за посиланням (для завантаження файлу
з тезами необхідно виконати вхід до
google-акаунту):
Різдво та Новий рік: святкування новорічних свят у різних країнах
1 січня в Україні офіційно святкують Новий рік. У давніх слов’ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні. Але після прийняття християнства за греко-візантійським обрядом початком церковного та громадського року стало 1 вересня.
20 грудня 1700 р. за указом царя Петра І почали святкувати Новий рік «за прикладом усіх християнських народів» 1 січня за юліанським календарем. Юліанський календар був запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем. У 325 році Перший Нікейський собор затвердив цей календар як обов’язковий для усіх християнських країн.
Із плином століть, у наслідок похибки юліанського стилю, календарний час весняного рівнодення перестав збігатися з дійсним, а в другій половині ХVI ст. ця різниця становила вже 10 днів. Щоб виправити астрономічну неточність юліанського календаря, 24 лютого 1582 р. папа Григорій ХІІІ (1502-1585) оголосив про запровадження нового календаря, який відтоді називають григоріанським, або новим стилем, а юліанський календар – старим.
Православна церква визнала сам факт неточності юліанського календаря, проте не прийняла нового, григоріанського.
Тому католицька церква, яка перейшла на новий стиль святкує Різдво 25 грудня.
У 1918 році було прийнято перехід на григоріанський календар. Оскільки православна церква відмовилась переходити на новий стиль, утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік, відзначення якого припадає з 13 на 14 січня.
Серед українців аж до початку ХХ ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницького – християнського походження. Так, новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалась всіляка нечиста сила. «Вечори на хуторі близь Диканьки» М. В. Гоголя мали великий успіх, завдяки опису різдвяних культурних традицій.
Виразний аграрно-магічний зміст мав обряд«засівання» або «посипання», поширений не лише в Україні, а й на всій території, де проживають східні слов’яни. Селом ходили ще вдосвіта посипальники – хлопчики 7–14 років. По закінченні всіх обрядових дій, господарі пригощали їх яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, давали дрібні гроші. Зерно, яке хлопчики розкидали по хаті, господиня збирала й віддавала курям, щоб вони краще неслися.
У межах святкування Нового року відбувалися величальні обходи й поздоровлення – щедрування та засівання, ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками, перевдягання в різні персонажі.
Весілля можна було справляти лише після святок. За традицією вони закінчувались на Водохресний Святвечір – 19 січня.
Узятою з храму святою водою належало вмитися та окропити дім. Вважається, що водохресна вода має особливу цілющу силу. На це свято віряни і досі занурюються у воду для очищення душі та тіла.
Треба зазначити, що в українців не було такого міфологічного персонажа, який би символізував Новий рік, як, наприклад, у Франції Пер Ноельабо в США – Санта Клаус. В українських казках зустрічається Мороз, Морозко, Морозенко, проте його не пов’язували з Новим роком. Образ Діда Мороза порівняно новий, він з’явився в художній літературі лише в ХІХ ст.
Створення канонічного образу Діда Мороза, як новорічного персонажу сформувалось наприкінці 1930-х років. Тоді ж образ Санта Клауса теж прийняв сучасний вигляд.
У 1930 році відома компанія напоїв «Кока-Кола» вперше використала у своїй рекламі образ Святого Миколая, точніше Санта Клауса: доброго усміхненого бороданя, на якого завжди чекають діти. Компанія «подарувала» йому червоне вбрання і упряжку оленів, завдяки цьому він швидко став розвозити подарунки.
Вперше різдвяні подарунки почали дарувати один одному ще у Стародавньому Римі. Сповідники нової християнської віри обмінювалися коробочками з невеличкими сюрпризами. У наш час різдвяні подарунки ховають у шкарпетку в Європі і під ялинку у нас.
Запалювання різдвяних свічок теж безпосередньо пов’язано з язичницькими віруваннями, адже за допомогою вогню відганяли злих духів суворої зими. В християнську епоху запалена свічка у свято Різдва набувала особливого значення: вона символізувала перемогу світлих сил над темними, тобто казковістьвже тоді була притаманна цьому святу, як і святочні ворожіння, які були теж елементом тогочасної культурної традиції.
У Франції в давнину існувала традиція теж зв’язана з вогнем: найстаріший чоловік у сім’ї допомагав наймолодшому вибрати велике поліно, яке потім тричі обносили навколо святкового столу, виголошуючи побажання. Потім поліно кидали в піч і воно горіло до півночі.
«Різдвяне поліно» - тепер традиційний французький десерт – це рулет з кремом або морозивом, политий шоколадом і, безумовно, французьке шампанське.
Традиція прикрашати ялинку прийшла з Німеччини, перша згадка про це датована XVI ст. Як елемент традиційної новорічної обрядовості новорічна ялинка не була характерна для східних слов’ян.
В Європі, а саме Англії, ця традиція з’явилась тільки в середині ХІХ ст., коли лондонські ілюстровані новини опублікували гравюру королеви Вікторії(1819-1901), принца Альберта і їх дітей біля прикрашеної ялинки. Вважається, що саме Альберт, чоловік Вікторії, привіз ялинку до Віндзорського палацу у 1840 роках і зробив її популярною, як на його батьківщині у Німеччині.
Традиція різдвяних листівок теж починається з часу правління королеви Вікторії, тобто у вікторіанську епоху (1837–1901). Саме королева Вікторія популяризована звичку відправляти поштові картки, увівши закон про вартість поштових відправлень в пів пені. Бум поздоровлення листівками почався після друкування у 1843 р. 1000 штук листівок художника Джона КалкоттаХорслі для Генрі Коула. Безумовно, листівками користувалися і до них, але Хорслі уперше надрукував побажання: «Веселого вам Різдва та щасливого Нового року». Це стало атрибутом різдвяних листівок у світі. Листівка Хорслі коштувала шилінг – денний заробіток некваліфікаційного робітника. Тому придбати їх могли тільки заможні люди. Але з часом технології печаті листівок стали дешевше і їх могли відправляти робітники, які знаходилися на заробітках далеко від дому, а отримати різдвяне поздоровлення дуже приємно в будь-яку епоху.
В новорічні свята дуже популярні хлопавки. Перша різдвяна хлопавка теж була зроблена у вікторіанську епоху. У 1847 році лондонський кондитер Том Сміт придумав загортати свої цукерки в яскраві обертки та додавати туди сюрпризи: маленькі іграшки, паперові шляпки, записочки з побажаннями. Обгортки розривалися, коли їх відкривали і це мало неімовірний успіх.
Саме в вікторіанську епоху Різдво почали святкувати з розмахом: бали, маскаради, танці, ялинки.
Наприкінці ХІХ ст. Різдво булоне тільки релігійним, а й світським святом у Європі, в якому приготовлення (вибір подарунків, ялинкових прикрас, святковий стіл) грали таку ж важливу роль, як і саме свято.
Традиції давнини і сучасність – все переплітається у новорічних святах, але головне, що вони пов’язані з чарівним настроєм, з силою бажань, відкритістю і загадковістю, щирою любов’ю до традицій своєї землі та вірою в краще майбутнє.
Рекомендована література.
Демченко В. Новий рік в обрядовості українців // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці, 2000.- Т.1 - С. 148-150.
Килимник С. І.Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Т.1. Зимовий цикл / Степан Іванович Килимник. – Вінніпег ; Торонто : Український Національний Видавничий Комітет, 1964. – 154 с.
