Наукою не треба пишатися, її треба робити
Борис Гриньов про перспективи роботи Інституту сцинтиляційних матеріалів.
Харків'янин Борис Гриньов - український вчений-матеріалознавець, академік НАН України, доктор технічних наук, професор. Директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (Харків). Завідувач кафедри фізики кристалів фізичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна. Заслужений діяч науки і техніки (1998), один з 30-ти найбільш цитованих українських вчених. З 2017 року представник України в ЦЕРН (Швейцарія).
Гриньов - автор текстів пісень для популярних виконавців. Наприклад, 16 грудня вчена рада Інституту сцинтиляційних матеріалів завершився виступом ElKravchuk з піснею про екзопланети.
Борис Гриньов з дружиною Тетяною самовіддано збирають і впорядковують сучасне мистецтво України. Їх колекція налічує більше трьох тисяч об'єктів.
БОРИС ГРИНЬОВ ПРО КОЛЕКЦІЮ І КОЛЕКЦІОНУВАННЯ.
Д. Тарусова
- Готуючись до інтерв'ю, я була вражена однією цифрою: «40% доглядових потужностей європейських аеропортів зроблені на наших кристалах» - тобто з використанням сцинтиляторів Вашого Інституту. Не знаходжу більш природного першого питання, крім як запитати, чому про це майже ніхто не знає? Чому харківський інститут не "на прапорі» хоча б НАНУ як рідкісний привід пишатися сучасної української наукою?
Б. Гриньов
- А що наукою пишатися, її треба робити ... Знаєте, у нас настільки специфічний, вузький напрямок наукової діяльності, що не всі навіть в Академії розуміють, чим займається Інститут.
Д. Тарусова
- Так що ж все-таки це таке, сцинтилятори?
Б. Гриньов
- Спеціально для таких випадків я пару місяців назад записав популярний виступ на сайті Малої академії наук України: чим займається інститут «для чайників».
Якщо коротко, то сцинтиляція в перекладі з грецького це «спалах світла». Сцинтиляційний матеріал - це такий факір, який дозволяє зареєструвати невидиме випромінювання, яке нас пронизує, а ми цього не відчуваємо. Якщо б я мав лічильник, заснований на сцинтиляторах, він би зараз все це зафіксував. Сцинтилятор - це матеріал, який під дією частинок починає випромінювати світло, світитися. І це дозволяє невидиме випромінювання навколо, робити видимим. Він дуже важливий для науки, медицини, це «серце» доглядових установок в аеропортах.
Д. Тарусова
- Ваш інститут єдиний приклад в Україні, що наука може успішно розвиватися - я не помиляюся?
Б. Гриньов
- Ні, він не один такий. Але правда в тому, що такі приклади можна перелічити на пальцях однієї руки. Вони працюють в різних областях. Для того, щоб бути успішним, треба знайти свою нішу. Інститут проблем математичних машин і систем НАН України під керівництвом Анатолія Морозова робить системи «Рада» - зараз і для Казахстану. Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору Станіслава Довгого аж ніяк не страждає від бездіяльності. Радіоастрономічний інститут в Харкові, який, що називається, «сидить на замовленнях». Вони просто про це не говорять, всі знаходяться в тиші.
Д. Тарусова
- Розкажете історію успіху Вашого інституту?
Б. Гриньов
- Ми працюємо в складі Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів». Він обслуговував весь Союз. Ми були галузевим НДІ Мінхімпрома, який об'єднував 18 підприємств на території всієї країни; фарби, детектори, продукція для оборони - все йшло тільки за постановами Радміну і ЦК КПРС. При величезній черзі замовників, інститут був засекречений, адреси його - в центрі Харкова - ніхто не знав. Прохідна, колючий дріт і один телефон для міжміських дзвінків. А коли впала «завіса», ми стали цікаві для всього світу. Мій колектив ніколи не працював на неповний робочий тиждень. У 1996 році ми виграли два тендери, Японії і США (Стенфордський університет), на створення великих установок для експерименту з фізики високих енергій. За який, до речі, в 2008 році була присуджена Нобелівська премія.
Це були величезні проєкти, що принесли нам величезну славу. Ми вчасно зорієнтувалися, під час розвалу Союзу не передали, як повинні були, великі технології з виробництва великогабаритних кристалів в Іркутськ і Ангарськ. Ми розробили великі технології і вони у нас залишилися, ми організували тиражування в Харкові - і це стало для нас хлібом самоокупності. На сьогодні можемо робити унікальні вироби, які користуються попитом всюди в світі.
Д. Тарусова
- Зараз робляться організаційні кроки по трансформації науки, як Вам бачиться?
Б. Гриньов
- У нашій голові все склалося від колишніх заслуг, від патонівської Академії. А кожні 5 років має відбуватися оновлення. Якщо вчений почав повторювати свої результати, він перетворюється на ремісника і йому самому стає нецікаво. Він весь час повинен бути попереду. Наука - це не фізкультура, це олімпіада - ти повинен перемагати.
Д. Тарусова
- Борисе Вікторовичу, скільки у Вашому інституті молоді?
Б. Гриньов
- Ось я тільки дав своєму відділу кадрів завдання, щоб вони порахували цю цифру, тому що НАНУ надіслала звернення, подавайте на гранти молодіжних груп і лабораторій на наступні роки. Доходило до 40% молоді, останніми роками це 20% - тобто, при загальній чисельності 240 осіб, це під 50 співробітників. У нас є своя аспірантура, ми набираємо 7 осіб на рік. Ще з 1993 року ми, завдяки вмінню передбачати майбутнє стан справ, почали видавати англійською свій журнал: "Functional Materials" - зараз черга стоїть, щоб там друкуватися. Також інститут випускає книжкову серію «Стан та перспективи розвитку функціонального матеріалознавства», в якій вийшло вже більше 50 книг, причому їх розмітають моментально, ті ж росіяни, як рідкісні збірники глибоких знань.
Щорічно ми проводимо за містом школу-семінар для молоді, де їм читають лекції маститі вчені. Бурхливе обговорення так підвищує кваліфікацію людей! Це раніше доводилося змушувати вчитися, виховувати, критикувати. А зараз вони самі більше прагнуть вдосконалюватись. Образ вченого поступово змінюється, просто небо і земля, коли ми починали працювати в незалежній Україні і зараз, коли вони в своїй темі підковані і розмовляють на 3 мовах.
Д. Тарусова
- І вдається Вам утримувати таких співробітників?
Б. Гриньов
- Частково так. У мене є ще друга частина, виробництво. За рахунок того, що у нас якийсь замкнутий цикл, вчені можуть свою розробку реалізувати навіть в дрібносерійне виробництво. Взагалі, ми успішні, тому що у нас гримуча суміш: фізики, хіміки, біологи й інженери. Хіміків регулярно тягнуть під Київ на фармпідприємства. У Харкові хороша школа, такий плідний «заміс», коли ти не монокультуру вирощуєш, а сад, де все росте: і яблука, і груші, і сливи. У нас в інституті працює більше 30 молодих вчених, які отримували президентські премії. Але вони отримали і що? Свої амбіції на якийсь момент задовольнили, а їм же сім'ю годувати треба. Постійно вигравати грант не дадуть, тому вони йдуть, стають айтішники. Нещодавно пішов відмінний хлопець, який пройшов всю нашу школу, отримав премію Президента, пройшов стажування в Греноблі, виграв грант молодих вчених в лабораторії - і 4 місяці тому пішов в айтішний компанію: одружився. А був чистим фізиком, який займався сцинтиляторами. Але це зараз мова наукової роботи - комп'ютер, тому перехід здійснити легко, щоб заробити на шматок хліба.
Проте, молоді йдуть в науку. Треба бути фанатом для цього, звичайно, але такі люди є, і для них ми живемо і працюємо, і створюємо умови. Я розумію, що завжди селекція когось приведе, і вона приводить. Мої хлопці в 33 роки захищають докторську в експериментальній фізиці. Я сам захистив в 38, і то це було надзвичайне подія! Людина народжується з талантом, і потрібно їх шукати і підтримувати. Заради цього і живеш, розумієте? Я б вже давно, напевно, кинув займатися наукою, якщо б не було цих «пуголовків» навколо.
Д. Тарусова
- Борисе Вікторовичу, на сьогодні у вас хто найбільший замовник і хто - конкурент?
Б. Гриньов
- Китай у нас найбільший замовник. Вони не можуть освоїти ці технології, не можуть скопіювати, вони дуже специфічні. Таким же способом вирощування кристалів, вони вирощують ще тільки в «Сіменсі», що купив собі технології і у себе поставив вирощування кристалів в Америці, в Чикаго.
Були конкуренти "Saint-Gobain". Один із підрозділів - наш прямий конкурент, вони займаються кристалами. Для компанії це був іміджевий проєкт світового монополіста.
Наука була, є і буде.
Корисні публікації.
"Інститут монокристалів" - сапфір для армії та ліки для серця
Свято в домі колайдера. Як українці прорубали вікно у Всесвіт
Запрошуємо навчатися на фізичному факультеті ХНУ імені В.Н. Каразіна!
