Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй (ООН) . Історія створення, місце та роль України
Вже в ході Другої світової війни учасники антигітлерівської коаліції повернулися до ідеї створення міжнародного органу, що відіграв би роль своєрідного модератора у повоєнному світі. Але шлях людства в цілому й окремих народів зокрема до Об’єднаних Націй виявився не простим.
Україна серед 51 країн світу була однією із засновників Організації Об’єднаних Націй (ООН). Делегація України на чолі із заступником голови Ради народних комісарів, Народним комісаром закордонних справ УРСР Д. Мануїльським працювала над розробкою Статуту ООН. Урочиста церемонія його підписання відбулась 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско. Разом з іншими делегаціями Статут підписала й делегація України як країни – засновниці нової міжнародної організації, що мала на меті забезпечити мир і безпеку народів в усьому світі. Статут ООН набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Цей день щороку відзначається як день ООН.
Новий етап участі незалежної України в міжнародних організаціях почався з 24 серпня 1991 року.
На сьогодні Україна входить до складу таких органів ООН, як Економічна і Соціальна Рада, Рада з прав людини.
Сучасна Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.
Наша країна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів, програм, зокрема у сферах демократичного врядування, подолання бідності, досягнення національних цілей сталого розвитку, підтримки державного управління захисту довкілля, боротьби з ВІЛ та пандемією корона вірусу COVID-19.
Починаючи з 1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН схвалюється резолюція щодо координації зусиль у справі мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Традиційно щороку переважно у квітні в рамках ООН проводиться низка заходів з привернення уваги до Чорнобильської проблематики, що охоплюють економічну, соціальну та медичну сфери.
Як активний прихильник гендерної рівності, покращення становища жінок, подолання гендерних стереотипів Україна бере участь у більшості заходів ООН з цієї проблематики.
Проекти, які реалізуються в Україні всіма установами системи ООН різноманітні, пріоритетними є:
1) стале економічне зростання, навколишнє середовище і зайнятість;
2) рівний доступ до якісних та інклюзивних послуг і соціального захисту;
3) демократичне врядування, верховенство права;
4) безпека громадян, соціальна єдність і відновлення на Сході.
Головним нарадовим органом Організації Об'єднаних Націй є Генеральна Асамблея (ГА ООН). У неї входять представники всіх держав - членів Організації, кожна з яких має один голос.
Генеральна Асамблея ООН, заснована в 1945 році є головним нарадовим і представницьким органом. У 1946 році в складі Генасамблеї було 51 держава, зараз - 193. Асамблея проходить в вересні - грудні кожного року і являє собою форум для багатостороннього обговорення всього спектру міжнародних питань.
76-а сесія Генасамблеї ООН відкрилася 14 вересня 2021 року в Нью-Йорку. Вона була присвячена питанням протидії пандемії коронавірусу, а також збереженню навколишнього середовища. Президент України Володимир Зеленський взяв участь у відкритті 76-ї сесії Генасамблеї ООН. Виступ Глави української держави на загальних дебатах Генасамблеї ООН відбулося 22 вересня. Він також провів ряд двосторонніх зустрічей з главами інших країн, представниками міжнародних організацій, представниками бізнесу та українською громадою США.
Україна, з дня заснування ООН, надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів.
Рекомендована література.
Борисова О. В. Зовнішня політика України: історія та сучасність : Курс лекцій / О. В. Борисова. – Київ : Кондор-видавництво, 2017. – 344 с.
Дешинський Л. Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність : Навч. посібник / Л. Є. Дешинський. – Львів : Вид-во Бескид Біт, 2004. – 320 с.
Марущак М. Й. Історія дипломатії ХХ століття : Курс лекцій / М. Й. Марущак. – Львів : Вид-во Бескид Біт, 2003. – 304 с.
Чекаленко Л. Д. Витоки української дипломатії : Навч. посібник / Л. Д. Чекаленко. – Київ : Вид-во «LAT & K», 2010. – 340 c.
Цветков Г. М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917–1945 рр. : Навч. посібник / Г. М. Цветков. – Київ : Либідь, 1997. – 232 с.
