Кураторська година: День захисників і захисниць України
14 липня 2021 року Верховна Рада перейменувала державне свято День захисника України на День захисників і захисниць України. У Збройних силах України сьогодні служить 31787 жінок.
У всі часи захищати рідну землю було справою честі та гідності мужніх людей, дійсних патріотів своєї країни, святим обов’язком кожного громадянина. Воно є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь захисників Батьківщини та проявом поваги народу до них. У нього славні традиції, за ним стоїть сама історія, сповнена героїки подвигів, яскравих вчинків.
За часів Запорізької Січі свято називалося Козацька Покрова. Для січовиків Богородиця була заступницею і покровителькою, а Покрова символізувала своєрідний небесний щит, захист від ворогів.
День захисників та захисниць України – свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва, є державним святом і неробочим днем.
Свято встановлене Указом Президента України №806 від 14 жовтня 2014 р. з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості. Під гаслом – “Сила нескорених” – українці вперше відзначали свято Дня захисника України. Президент наголосив, що захист Вітчизни є справою всіх українців, тому День захисника України має стати всенародним святом, таким же значимим, як Різдво, Великдень чи День Незалежності .
Історія виникнення свята. 14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – ідея заступництва Божої Матері над християнами. Свій початок свято бере з IX століття: у Константинополі під час служби у Влахернській церкві блаженний Андрій удостоївся явлення Богородиці. Вона простягла свій покров над людьми в знак того, що дає їм свій захист.
Вшанування Пресвятої Богородиці Покрови – захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Ця традиція прийшла з Візантії разом із запровадженням християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам над половцями завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії.
Традиція вшанування Покрови як покровительки українського війська перейшла від князів до українського козацтва.
Українські козаки – козацькі підрозділи, які початково було зорганізовано задля оборони південних земель, що увійшли до складу Князівства Литовського, від степових орд, що було спричинене наступом Східного Світу і Великого Степу, в межах християнсько-мусульманського цивілізаційного протистояння, на терени сучасної України.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани і козаки. Також саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких вибирали нового гетьмана або членів старшини. Вшанування козаками Покрови позначилось і на топоніміці території їхнього проживання – сьогодні багато сіл в Україні носять назви “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”.
Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. Через шанобливе ставлення українського козацтва свято у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність, захист кордонів і рідної землі, побратимство.
Сьогодні українська армія активно модернізується та відновлює українські військові традиції. За цей час було проведено низку важливих реформ, аби військо професіоналізувалося та набуло інституційної значущості в країні.
Рекомендована література
Бачинська О. Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775 –1905) / О. Бачинська, Т. Чухліб. – Київ: Арій, 2016. – 464 с.
Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування / В.О. Голобуцький. – Дніпропетровськ: Січ, 2004. – 422 с.
Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії ранньомодерної України / В. Горобець. – Київ: Інститут історії України НАН України, 2009. – 271 с.
Гуржій О.І. Гетьманська Україна / О.І. Гуржій, Т.В. Чухліб. – Т.8. – Київ: ВД «Альтернативи», 1999. – 304 с.
День захисника перейменували на День захисників і захисниць [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news-57836826
День захисника України – історія та традиції свята [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2019/10/den-zahysnyka-ukrayiny-istoriya-ta-tradycziyi-svyata/
День захисника України. Методичні рекомендації до відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://old.uinp.gov.ua/methodicmaterial/den-zakhisnika-ukraini-metodichni-rekomendatsii-do-vidznachennya-u-zagalnoosvitnikh
Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини: монографія / В.В. Кривошея. – Київ: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008. – 452 с.
Мільчев В.І. Нариси з історії запорозького козацтва XVIII ст. (спроба історичної реконструкції на основі писемних джерел) / В.І. Мільчев. – Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2009. – 108 с.
Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII століть. Кн. 2: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі: наукове видання / І.С. Стороженко. – Дніпродзержинськ: ВД «Андрій», 2007. – 418 с.
Шевчук В.О. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI – XVIIІ ст. / В.О. Шевчук. – Кн. 1. – Київ: Грамота, 2007. – 720 с.