Сучасні освітні технології (штучний інтелект, імерсивні технології, STEM-освіта, змішане навчання), корисні матеріали, практичні онлайн-інструменти, фізика. Дізнались про щось нове? Одразу реалізуймо в роботі!
Орієнтацію полюсів електромагніту можна знайти із правила правої руки (свердлика) (відео).
Напрямок сили струму від + до -.
Положенняполюсівуелектромагнітувизначаєтьсяпо тому ж самомуправилу,якіусоленоїда:якщодивитисянаполюс,іструмтеченавколоньогоі збігається із напрямкомрухугодинникової стрілки,тоце-полюспівденний,якщопротирухугодинникової стрілки,тоце-полюспівнічний.
"Колиска Ньютона" - механічна модель, створена Ісааком Ньютоном для
демонстрації перетворення енергії різних видів один в одне: кінетичної в
потенціальну і навпаки.
Цю популярну іграшку-сувенір, придуману англійським актором Саймоном
Пребблу в 1967 році, сьогодні часто зустрічаємо на письмових столах в
кабінетах і офісах, можна помістити і в музей фізики.
Якщо відхилити першу кульку й відпустити, то її енергія і імпульс
передадуться без зміни через три середніх кульки останній, яка придбає
ту ж швидкість і підніметься на ту ж висоту. Вона у свою чергу передасть
свій імпульс і енергію по ланцюжку знову першій кульці.
Крайні маятники будуть коливатися, а середні кульки будуть покоїтися.
Якщо б не було втрат механічної енергії внаслідок роботи сил тертя та
пружності, то коливання тривали б вічно, але вони загасають, тому в
реальних механічних системах завжди діють дисипативні сили.
Цікавим є те, що першу кульку передає імпульс останній не безпосередньо, а через середні кульки, які залишаються нерухомими.
Картина нагадує поширення пружної хвилі в твердому тілі, тобто передачу
пружних збурень та енергії пружної деформації без перенесення речовини
(наприклад, звук).
Питання: чи буде передаватися імпульс, якщо залишити дві крайніх
кульки, а середні замінити підвішеним металевим стрижнем. А якщо
стрижень закріпити жорстко?
Розглянемо простий випадок, коли рухома куля стикається з такою же
кулею в стані покою (Колиска Ньютона всього з двох кульок). Зіткнення
пружне і центральне (саме таке спостерігається в ідеальній "Колисці
Ньютона").
Щоб знайти швидкість куль після пружного зіткнення, треба записати
рівняння закону збереження імпульсу для такої системи і рівняння закону
збереження енергії і вирішити отриману систему рівнянь.
Результат відомий: рухома куля зупиняється, а та, що була у стані покою, набуває швидкості першої.
У "Колисці Ньютона" перша кульку передає імпульс другій кульці і зупиняється.
Ми не бачимо, як друга кулька отримує імпульс від першої, не "бачимо"
її швидкість. Але, якщо придивитися: кулька ледь помітно "здригається",
тобто вона рухається з отриманою швидкістю, але на маленькому шляху
"через тісноту».
Але вона встигає на цьому короткому шляху віддати імпульс третій кульці і зупинитися. Те ж з третьою кулькою і т. д.
Остання кулька не має перед собою, кому передати свій імпульс, тому
вільно рухається, піднімаючись на висоту h, потім повертається, і все
повторюється у зворотному напрямку.
Найбільша "Колиска Ньютона" в світі знаходиться в м.Каламазу (штат
Мічиган, США). У ній 16 боулінг-куль, масою 6,8 кг кожна, підвішених на
нитках довжиною 6,1 м на висоті 1 м від підлоги.
"Колиску Ньютона" можна виготовити самим. Кульки треба підвішувати на
двох під кутом одна до одної нитках, щоб площина коливань кульок
зберігалася постійною, і удари були центральними.
Більше фізичних симуляції на YouTube каналі: Симуляції
Інтерактивна модель візків, що демонструє пружні і непружні зіткнення (iFrame).
Можна змінювати маси та швидкості взаємодіючих візків, тип зіткнення (абсолютно пружний, абсолютно непружний).
У верхньому лівому куті є невеличка гаряча точка. Натискання гарячої точки відкриває Interactive у повноекранному режимі.Використовуйте клавішу Escape на клавіатурі (або подібний спосіб), щоб вийти з повноекранного режиму.
Україна входить до елітної дев’ятки країн, що мають замкнутий технологічний цикл створення і виробництва авіатехніки
Гордістю колективу стала ракета-носій "Зеніт", для
якої характерна точність виведення на орбіту, що перевершує точність
зарубіжних носіїв, висока надійність, рівень автоматизації робіт на
стартовому комплексі, екологічна чистота. Вантажопідйомність "Зеніту"
становить 13740 кг. Не дивно, що до цього носія виявляють велику
зацікавленість зарубіжні фірми.
Школа М. К. Янгеля виплекала
яскраве сузір’я видатних вчених-конструкторів, спеціалістів світового
рівня, талановитих керівників галузі, державних діячів. Серед них Л.
Кучма, О. Негода, С. Конюхов, Ю. Семенов, В. Уткін, В. Ковтуненко, В.
Прісняков та багато інших.
Ракета-носій «Зеніт-3SL» - це
ракета-носій, пуски якої здійснювали із плавучої платформи з акваторії
Тихого океану. Ракету-носій «Зеніт-3SL» експлуатують у складі
ракетно-космічного комплексу «Морський старт» (Sea Launch), який
використовує компанія Sea Launch для надання пускових послуг.
Передстартова підготовка повністю автоматизована, що
забезпечує можливість запуску РН з морської стартової платформи за
схемою «безлюдний старт» і найвищу безпеку персоналу.
Унікальна система утримання РН «Зеніт» на пусковому
пристрої забезпечила можливість пуску ракети з морської платформи, в
умовах хвилювання океану.
Ракета-носій «Зеніт-3SL» працює на екологічно
безпечних компонентах палива – рідкому кисні й гасі РГ-1. Перший її пуск
відбувся 28 березня 1999 р. Усього було здійснено більше 30 успішних стартів.
До складу ракети-носія «Зеніт-3SL» входять: двохступенева ракета-носій
«Зеніт-2S», розроблена і виготовлена Державним конструкторським бюро
«Південне» і виробничим об’єднанням «Південмаш». «Зеніт-2S» є сучасним
засобом виведення, що вирізняється простотою експлуатації і повною
автоматизацією процесу підготовки і пуску; розгінний блок DM-SL (третій
ступінь), створений корпорацією «Енергія», характеризується високою
підтвердженою надійністю; блок корисного навантаження, розроблений
фірмою «Боїнг».
Гіпотеза про те, що всі речовини складаються з окремих найдрібніших
частинок, з’явилася дуже давно, більше двох тисяч років тому. Але
лише на межі XIX-XX ст. було встановлено, які це частинки і які
властивості вони мають.
Частинки, з яких складаються речовини, називають молекулами.
Молекули не можна побачити неозброєним оком. Вони настільки малі, що їх
неможливо розгледіти навіть у мікроскоп, що дає 1000-кратне збільшення.
Для визначення розмірів молекул було проведено різні досліди.
Дослід. У
чисту велику посудину наллємо воду і на її поверхню за допомогою
піпетки капнемо краплину стеаринової олії.
УдослідахРелеявикористовуваласякраплямасла, що розтікаласьпоповерхніводи.Цікаво,щоліпіди-молекулижирів,зокрема,масла-маютьамфімільнуструктуру.Цеозначає,щоодназчастинмолекулизмочуєтьсяводою(тобтоїїконтактзводоюєенергетичновигідним),аінша-не змочується.Молекулимасламаютьвиглядголівздвомааботрьомахвостами(див.рис.нижче),причомуголовизмочуютьсяводою,ахвости-ні.
Олія починає розтікатися по
поверхні води, утворюючи плівку. У міру розтікання олії товщина плівки
стає дедалі меншою. Через деякий час розтікання припиняється.
Якщо
припустити, що це відбувається через те, що всі молекули олії опинилися
на поверхні води (утворюючи плівку завтовшки в одну молекулу), то, щоб
знайти діаметр молекули, досить визначити товщину утвореної плівки.
Товщину плівки d визначимо із співвідношення:
Об’єм плівки - це об’єм поміщеної на поверхню води краплини. Його виміряли за допомогою піпетки V = 0,0009 см3, а площа плівки, що утворилася з краплини, - S = 5500 см2. Підставивши ці значення у формулу, ми отримали d = 0,00000016 см = 0,00000000016 м.
Цим числом і визначається приблизний розмір молекули стеаринової олії.
Оскільки
молекули дуже малі, то в кожному тілі їх міститься величезна кількість.
Щоб створити уявлення про їх число, наведемо приклад: якщо дитячу гумову
кульку, наповнену воднем, проколоти так, щоб з неї щосекунди виходило
мільйон молекул, то для вильоту всіх молекул з кульки знадобиться 30
мільярдів років! І це при тому, що маса водню, який наповнював кульку,
становила б усього 3 г.
Це цікаво знати
Англійський
фізик Майкл Фарадей (1791-1864) для визначення розмірів молекул
розплющував шматочки золота на такі тоненькі пластинки, що їх товщину
було неможливо виміряти безпосередньо. Можна було лише обчислити її,
знаючи об'єм шматочка золота і площу пластинки. Прийнявши
наближено товщину шматочка за діаметр молекули, Фарадей встановив, що
цей діаметр повинен становити не більше ніж кілька мільйонних часток
міліметра. Набагато точніший метод визначення розмірів молекул
запропонували одночасно й незалежно один від одного два відомих
фізики-експериментатори - німецький учений Вільгєльм Рєнтгєн (1845-1923)
і англійський учений Джон Релей (1842-1919). Учені дослідно встановили,
що олія розпливається по поверхні чистої води дуже тонкою невидимою плівкою. Тільки-но вся вільна
поверхня води вкриється такою плівкою, надлишок олії утворює на воді
олійні крапельки (їх завжди можна побачити на поверхні бульйону).
Рентген і Релей товщину цих тоненьких плівок брали за діаметр молекули.
Проведені Рентгеном і Релеєм досліди показали, що олія може утворювати плівку товщиною 10-8 см.
Експериментальне завдання: отримати краплі олії на поверхні води, сфотографувати, оцінити розмір молекули масла.