День Героїв Небесної Сотні
В Україні День Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно Указу Президента України №69/2015 від 11.02.2015 р. "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні".
“Небесна Сотня” - прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акцій Евромайдану у грудні 2013 - лютому 2014рр. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдана, цього дня на Майдані Незалежності в Києві відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали “Небесною Сотнею ”.
Хронологія подій. 21 листопада 2013 року уряд прийняв рішення призупинити процес підготовки до укладання Угоди про Асоціацію України з Європейським Союзом. Непідписання цієї угоди викликало обурення серед громадян. Вони, скоординувавшись через соцмережі, зібралися на Майдані Незалежності у Києві. В переважній більшості це була молодь, студенти. Жоден із політиків не організовував цей мітинг. Молодь вийшла на Майдан із прапорами ЄС. Того ж вечора виникло гасло: "Україна – це Європа!". Почалася винятково мирна молодіжна демонстрація протесту. Того ж самого дня, 21 листопада, в соціальній мережі вперше використали слово "Євромайдан". Мітингувальники пройшли колоною до Адміністрації Президента, однак вулиця Банкова виявилася перекритою автобусами із силовиками. Після цього учасники демонстрації повернулись на Майдан Незалежності і залишилися на ніч.
Увечері цього ж дня Окружний адміністративний суд Києва постановив заборонити піл час проведення мирних масових акцій встановлення на Майдані Незалежності наметів, навісів тощо.
В цей же день, 21 листопада, демонстрації за відновлення підготовки до підписання Угоди про асоціацію відбулися в багатьох містах України.
Лідери опозиції закликали людей розійтися по домівках і вийти наступного вечора, але більшість вирішила залишитися на ніч просто неба на Майдані.
Вночі 23 листопада партійні активісти опозиції почали облаштовуватися на Європейській площі. А в неділю, 24.11.2013 року, більше 100 тисяч людей зібралися в центрі Києва на мітинг "За європейську Україну!". Під час мітингу на Європейській площі представники опозиції оголосили свою резолюцію.
Після закінчення мітингу-концерту активісти теж залишились ночувати на Європейській площі біля Українського дому. Так утворилося два Майдани: один розпочали студенти окремо від політиків, а другий організувала опозиція. Люди виходили на Майдани без політичної символіки, з прапорами України та Євросоюзу. Об’єднання двох Майданів в один за попередньою домовленістю відбулося 26.11.
28.11.2013 року тисячі прихильників євроінтеграції утворюють живий ланцюг і звертаються до Президента з вимогою підписати Угоду про Асоціацію України з Європейським Союзом. Проте Президент їде із Вільнюса, так і не підписавши Угоди.
29.11 лідери опозиції теж повернулися з Брюсселя і виголосили на Майдані свої промови, а також спільну резолюцію з вимогою відправити у відставку Президента України.
В ніч на 30.11 відбулася спроба силового розгону Майдану. Завдяки журналістам кадри цього стали відомі на весь світ. Вдень 30.11 на Михайлівську площу без жодних закликів вийшло близько 30 тисяч осіб з вимогою покарання винних у побитті учасників акції. Наступного дня, 1.12, колона мітингувальників рушила з Михайлівської площі до парку Шевченка, кінцевим пунктом був Майдан Незалежності. За різними даними, того дня у Києві мітингували близько 1,5 мільйона осіб. До акції приєдналися європейські дипломати. В багатьох містах України люди також масово вийшли на Майдани. У цей же день, 1.12.2013 року, розпочав свою діяльність Автомайдан – співтовариство автомобілістів, які підтримували Євромайдан. В Києві з власної ініціативи протестувальників почали формуватися загони Самооборони. За перший тиждень до її лав записалося понад 4 тисячі чоловік. Самооборона Майдану брала активну участь у подіях на вулиці Грушевського в січні, захисті Майдану в грудні і лютому, боях на Інститутській.
Протягом наступних днів протести тривали. На оголошене 8.12 народне Віче зібралося, за різними оцінками, до півмільйона чоловік, так званий
"Марш мільйона".
Ніч з 10 на 11 грудня: невдала спроба штурму Майдану силовиками. Мітингувальники укріпили барикади та встановили нові.
Починаючи з 14.12.2013 року, головною вимогою Євромайдану стало повернення до легітимної Конституції (в редакції від 08.12.2004 р.).
16.01.2014 року Верховна Рада з порушенням процедури ухвалила 10 законів, спрямованих на звуження конституційних прав і свобод громадян.
Два місяці протести в Києві мали винятково мирний характер. З 19.01 почалися масові зіткнення між активістами та силовиками. 22.01 стало відомо про трьох загиблих активістів: Ю. Вербицького, М. Жизневського та С. Нігояна.
Кульмінаційний момент протистояння відноситься до 18 – 21 лютого
2014 року, коли масово застосовувалася вогнепальна зброя, що призвело до великої кількості загиблих.
18.02 Верховна Рада мала розглянути питання повернення до Конституції
2004 року, але її керівництво навіть не зареєструвало проект цієї постанови. Тому на ранок 18.02 було заплановано "мирний наступ" – багатотисячну ходу учасників Майдану до Верховної Ради з метою змусити депутатів проголосувати за повернення до Конституції в редакції 2004 р. і покарати винних у знущаннях над активістами.
19.02 СБУ оголосила про початок "всеукраїнської антитерористичної операції".
Станом на ніч 19.02.2014 року під’їзди до Києва було заблоковано посиленими нарядами ДАІ. Центр Києва також оточили патрулі ДАІ.
20.02.2014 року владою було оголошено перемир’я, проте зранку почався новий штурм Майдану. Протистояння тривало цілий день. Медичні пункти були переповнені пораненими протестувальниками.
За офіційними даними Міністерства охорони здоров’я України, під час масових акцій у Києві та регіонах України, починаючи з 30.11.2013 року, загинуло і померло 105 осіб. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей. Загиблі стали Героями Небесної сотні.
Пізно ввечері 20.02.2014 року Верховна Рада України прийняла ухвалу "Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей". Відповідно до цієї ухвали, МВС, Міністерству оборони, СБУ, іншим воєнізованим формуванням було наказано негайно припинити застосування сили, використання зброї та заборонених спецзасобів.
21.02 завершилися переговори між Президентом і представниками опозиції за посередництва представників Євросоюзу. Було підписано Угоду "Про врегулювання політичної кризи в Україні". Ця угода передбачала повернення до Конституції
2004 року, проведення дострокових виборів Президента до кінця 2014 року, формування "уряду національної довіри". Також передбачалося відведення силовиків із центру Києва, припинення насильства і здача зброї опозицією. Але ввечері того дня під час оголошення лідерами опозиції умов підписаної угоди, народ почав вимагати негайної відставки Президента.
Увечері 21 лютого Президент таємно залишив країну, влада перейшла до опозиції.
22.02.2014 року Верховна Рада України ухвалила Постанову про самоусунення Президента від виконання обов’язків Президента України і призначила позачергові вибори Президента на 25.05.2014 року.
Герої Небесної Сотні - це уособлення людської, громадянської, та національної відваги та самовідданості. Вони різні за віком, освітою, з різних куточків України. Серед них - успішні підприємці, студенти, пенсіонери. Найстаршому - Іванові Наконечному - 82 роки, а наймолодшому - Назарієві Войтовичу - лише 17. Вони не тільки відстоювали своє бачення, а й готові були за його боротися. Небесна Сотня стала для України не лише символом героїзму та патріотизму, а й прикладом утвердження права людини на боротьбу за свій вибір. Цьогоріч на державному рівні вшановують Героїв Небесної Сотні, Героїв України, яким виповнюються ювілейні дати : 23 січня - 50 років із дня народження Олександра Володимировича Подригуна ( 1972-2014 ), уродженця с.Залужжя, Білогірського району, Хмельницької області; 4 лютого - 60 років із дня народження Василя Степановича Аксенина ( 1962-2014 ), уродженця с.Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області; 3 липня - 60 років із дня народження
Богдана Івановича Ільківа ( 1962-2014 ), уродженця смт. Щирець, Пустомитівського району, Львівської області; 26 жовтня - 60 років із дня народження Андрія Степановича Саєнка (1962-2014 ), уродженця м.Сміла, Черкаської області.
Рекомендована література
1. Бакуліна В. Ті, що пройшли крізь Майдан / В. Бакуліна. – Суми : ПКП "Еллада-S", 2016. – 124 с.
2. Герасименко О. Майдан після Майдану: популярне видання / О. Герасименко. – Київ : Віпол, 2016. – 136 с.
3. Гирич І. Українська історія: через ідентичність до держави / І. Гирич. – Київ : Українські пропілеї, 2021. – 270 с.
4. Майдан від першої особи. Регіональний вимір. Вип. 3: у 2 ч. Ч. 2. Львівська – Чернігівська області / Уклад. Г. Бондар, О. Доброер, Т. Ковтунович [та ін.]. – Київ : К.І.С., 2018. – 432 с.
5. Майдан. Таємні файли / Брати Капранови. – Київ : Нора-Друк, 2017. – 320 с.
6. Моргун В.Ф. Україна і Майдан. Думи скорботи та надії / В.Ф. Моргун. – 4-е вид., доп. – Полтава : Дивосвіт, 2015. – 32 с.
7. Сорока Ю. 100 важливих подій історії України / Ю. Сорока. – 2-ге вид., доп.і перероб. – Харків: Фоліо, 2019. – 205 с.
8. Сучасне українство: цивілізаційні виклики та відповіді : монографія /
Н.М. Авер’янова, Т.С. Воропаєва, І.М. Грабовська [та ін.]. – Київ : Міленіум,
2019.– 416 с.
9. Токмань Г. Майдан: сторінка живої історії / Г. Токмань. – 2-ге вид., виправ. і доп. – Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2015. – 104 с.
10. Трайдакало О. Майдан. Погляд зсередини / О. Трайдакало. – Київ : Book Express, видавець Мельник М.Ю., 2018. – 320 с.
