Модель атома: Томсон, Резерфорд, Бор, Зоммерфельд

 Моделі будови атома 

(симуляція у вільному доступі)

 

Модель атома Томсона інколи ще її називають пудингова модель атома— модель атома, яку 1904 року запропонував Джозеф Джон Томсон.

Він запропонував модель атома, в якому у хмарі позитивного заряду, що за розміром відповідає розміру атома (приблизно 10⁻¹⁰м), містяться маленькі, від'ємно заряджені «корпускули», сумарний електричний заряд яких дорівнює заряду позитивно зарядженої хмари, чим забезпечується електронейтральність атомів.

Планетарна модель атома або модель Резерфорда — історична модель будови атома, яку запропонував Ернест Резерфорд внаслідок експерименту з розсіяння альфа-частинок. За цією моделлю атом складається із невеликого додатньо зарядженого ядра, в якому зосереджена майже вся маса атома, навколо якого рухаються електрони, подібно до того, як планети рухаються навколо Сонця.  

Датський фізик Нільс Бор 28 лютого 1913 року запропонував свою теорію будови атома, в якій електрон у атомі не підкоряється законам класичної фізики. Відповідно до цієї теорії електрон обертається навколо атома на строго стаціонарних кругових орбітах.

 

На рубежі 1915 і 1916 років Арнольд Зоммерфельд (1868 - 1951) розвинув теорію Бора, розглянувши рух електрона по еліптичних орбітах і узагальнивши правила квантування Бора. 
Першим питанням, яке він розглянув, стала задача про нерухомої плоскою еліптичній орбіті електрона в атомі водню (два ступені свободи). Записавши свої квантові умови в полярних координатах і ввівши азимутальні та радіальне квантові числа (такими термінами були позначені відповідні числа ), Зоммерфельд отримав формулу для енергії електрона на стаціонарній орбіті. Це вираз давало ті ж рівні енергії, що і формула Бора для кругових орбіт; енергія рівнів залежала лише від суми азимутального і радіального квантових чисел, названої головним квантовим числом. Далі Зоммерфельд розглянув атом водню як систему з трьома ступенями свободи і прийшов до висновку, що кут нахилу площини орбіти до обраної полярної осі може приймати дискретний набір значень. Це явище, яке отримало назву "просторового квантування", повинно проявляти себе при завданні осі зовнішнім чином (наприклад, напрямком магнітного поля).

 

 

 Симуляція за посиланням. 

http:// 

 

Джерело

+ Джеммер, 1985, с. 96-100

Арнольд Зоммерфельд 

 

Приєднуйтесь на сервер "Фізика" на Discord: https://discord.com/invite/ZUxcC22 

Telegram: https://t.me/pakhomovaeducation 

 https://t.me/physicsks

Дякую за увагу!
Бажаю Вам нових ідей!
Навчаємося, бо ми цього варті!
Підписуйтесь на блог!
Підписуйтесь на канал YouTube.

Підписуйтесь на сторінку у fb. https://www.facebook.com/educationXXII/
Запрошуємо навчатися на фізичному факультеті!